Як ви вважаєте, наскільки небезпечним є розвиток подій, коли деяким політичним силам не буде прийнятним результат виборів?

Я думаю, що існують дві гіпотетичні ситуації, в яких протест проти виборів може бути успішним. Підкреслю – протест може бути успішним. Головна передумова, що цей протест можливий. Поки все, що організовується політичними силами, розвивається за моделлю політичного карнавалу, коли суб`єктом організації є політична організація,  і немає механізму самоорганізації. Враховуючи пасивність суспільства і враховуючи те, що на відміну від подій 2004 - 2006 року, ці механізми зараз не працюють, і панують нові не тільки політичні але й електоральні міфи, то дуже важливо зрозуміти, яким може бути пусковий механізм. Я думаю, що можливих два таких пускових механізми, які здетонують самоорганізацію, і обидва ці механізми пов`язані з новими електоральними міфами.

Міф перший пов`язаний з електоральною планкою Партії регіонів – не менше 30%, а міф другий – з електоральною планкою БЮТ – не менше 20%. На випадок, якщо політична сила, наприклад, регіонали, отримає результат менше 30% - це буде серйозний ірраціональний і емоційний аргумент для виборця, що вибори підтасовані, і він піде захищати своїх. Втім, якщо і БЮТ також отримає на виборах результат менше 20% - це буде переконливий ірраціональний і емоційний аргумент для виборців, що потрібно йти і захищати своїх. У випадку, якщо ж результати будуть більш менш очікувані, зрозумілі, але не складатиметься арифметика вже парламентська, то для виборця ця ситуація не буде жодним детонатором - дуже складно буде  пояснити, що ми-то взяли результат, але ви розумієте, у нас тут коаліція не виходить, ідіть на Майдан.

Не підуть вони на Майдан з такими мотивами. І доведеться тоді проводити складні політичні комбінації, з якимісь фестивалями , партійними форумами для того, аби якось мобілізувати виборця. Тому в нинішній ситуації істотних передумов для нових Майданів, таких, як були в 2006-му,- немає. Але є ці два потенційно детонуючих мотиви, які пов`язані з електоральними міфами. І, враховуючи те, що наймобілізованіша частина виборців у Партії регіонів і в БЮТ, мобілізовані в голосуванні, але пасивні з погляду поведінки, то примусити їх діяти може руйнування цих двох міфів.

Як Ви думаєте, самі партії до цього, скажімо, гіпотетичному розвитку,  готові, чи ні? Я маю на увазі Партію регіонів і БЮТ, які на нині - основні гравці.

Тут потрібно зрозуміти одну річ, якщо система спрацює таким чином, що хтось з головних учасників опиниться під ударом електорального міфу, то це означатиме, що не лише можливі протестні акції - це означатиме, що ми входимо в новий виток кризи в суспільстві влади – системний. Тому що це означатиме, що парламенту не буде певно, апріорі. І можливі різні варіанти розвитку подій: і зразку 2004 року, коли потрібно буде перепризначувати вибори, і варіанти відновлення дії минулого парламенту з критикою діючого президента, який пообіцяв і не зміг гарантувати. Тут можна фантазувати. Але тут є ще один момент, який є якісною характеристикою ситуації  - особливістю виборів 2007 є те, що доля парламенту 6-го скликання не залежить прямо від підсумків голосування. Вона прямо залежить від стану відносин еліт і готовності або небажання вести спільну політичну діяльність в парламенті, в коаліціях і в опозиціях. Тому залежно від інтересів сторін, залежно від готовності або неготовності прийняти результат і вирішуватиметься доля цього парламенту. Виборці ідеальних виборів насправді перетворюються просто на фон, в елемент великого фону. Не більш того.