Ще один російський політтехнологічний діяч Гліб Павловський навряд чи колись мав професійний сантимент до Юлії Тимошенко, хоча нині й віддає належне її блискучій виборчій кампанії, чудовим результатам і перспективним амбіціям.

Павловський уже не висловлює бажання "дати революції в морду", як це було відразу після подій 2004-го. Навпаки, каже, що в Росії спокійно сприймуть будь-яку кандидатуру прем'єра - навіть Тимошенко. Але при цьому не приховує скепсису щодо перспектив коаліції у форматі "Нашої України" та БЮТ.

Глібе Олеговичу, як ви гадаєте, коаліція "Нашої України" та БЮТ, про яку стільки говорилося до виборів, буде створена чи ні?

Вибори пройшли, тож для чого повторювати всілякі передвиборні речівки та гасла, обговорювати їх? Це нецікаво, бо вони стосуються процесу, який уже завершився. Так, гасло про "помаранчеву" коаліцію було важливим передвиборним слоганом, але воно не має майже ніякого стосунку до того, що відбувається зараз - до переговорів, які уже тривають.

Я не хочу сказати, що коаліція "Нашої України" та БЮТ неможлива: це є імовірним, але не в порядку реалізації передвиборного гасла і не як "помаранчева" коаліція. Це дуже важливий момент, якого зараз не відчувають: відновити "помаранчеву" коаліцію зразка 2004-2005 років сьогодні неможливо. Навіть якщо уявити собі союз Тимошенко та "Нашої України", який уже видається малоймовірним, він не матиме в собі майже нічого "помаранчевого". Це буде такий собі шлюб з розрахунку з якимись конкретними обмеженими зав+даннями.

То Президент Ющенко закликав усі три політичні сили - БЮТ, "Нашу Україну" та Партію регіонів - до переговорів про спільну коаліцію та уряд, тому що не хоче такого "шлюбу з розрахунку"?

Очевидно, це одна із конструкцій відходу Ющенка від передвиборного гасла про "помаранчеву" коаліцію - пропозиція об'єднатися втрьох. І потім якимось чином виявиться, що Тимошенко у цій тріаді - зайва. Ющенко проявив навіть більшу спритність, ніж я очікував: я вважав, що він заявить про це через тиждень, а він вчинив так практично наступного дня після виборів.

Окрім цього, немає відповіді на запитання: яким буде порядок денний "помаранчевої" коаліції? Що вона повинна робити політично? Передвиборне гасло про коаліцію з Тимошенко потрібне було Ющенкові та "Нашій Україні" для того, щоб не втратити свої відсотки на користь БЮТ, - під час кампанії це було правильно й корисно. Але після виборів сам по собі проект "помаранчевої" коаліції не має політичної мети.

Але якщо припустити, що політична мета - майбутні президентські вибори, то цей проект має сенс, принаймні для Тимошенко, буде вона прем'єром чи ні. Так само й заяви Ющенка про відхід від "помаранчевого" формату коаліції у цьому контексті можуть мати для нього наслідки...

Заяви Ющенка насправді сприймаються як небажання два роки, які залишилися до президентських виборів, працювати навіть не першим, а десь другим заступником у передвиборному штабі Юлії Тимошенко. Йому це нецікаво, і його можна зрозуміти - у нього свої плани на ці вибори.

Напевно, будуть ситуації, які повертатимуть Ющенка до передвиборних обіця++нок, - це теж зрозуміло, бо люди їх не забули. Але щоразу виникатиме запитання щодо цих політичних союзів із Тимошенко: ну, добре, ми в ліжку, і що робити далі?.. Це незрозуміло політично, причому так було ще до виборів.

Тому зараз і починається обговорення будь-якого іншого формату коаліції та майбутньої більшості. Хоча взагалі-то таке обговорення мало відбуватися під час виборів...

Але у Юлії Тимошенко, очевидно, теж є плани на президентські вибори, які, напевно, відрізняються від планів Ющенка...

Так, але зараз виявляється, що люди - обласкані, розпалені глибоким еротичним масажем від Юлії Володимирівни під час виборчої кампанії, проголосували й ось-ось замисляться - а що це було і що у сухому залишку? Це дуже небезпечна ситуація, тому що, звичайно, Тимошенко не може забути про людей, які за неї проголосували. А що вона їм може запропонувати? Що із її передвиборних тез придатне сьогодні для політичної розробки, зокрема й у перспективі президентських виборів?

Я в захопленні від її результату, від техніки її виборчої кампанії, але мушу зазначити: блискуча техніка вимагає й блискучої політичної оболонки. Тепер Тимошенко терміново потрібно запропонувати нації якусь програму-мінімум, яку можна швидко реалізувати. Саме програма-мінімум -

її єдиний шанс хоч на якусь коаліцію, тому що з програмою-максимум її ніхто не сприйме. Вона у неї є? Не знаю. Реприватизація чи "чорні списки" тих, кого виганятимуть із країни чи садитимуть до в'язниці, як програма-мінімум не годяться.

То, може, їй невигідно зараз ставати прем'єром? Може, для неї краще стартувати на президентство з трампліна лідера опозиції - як Ющенко в 2004-му?

Тоді їй знадобиться палкий образ обману - мовляв, от бачите, нас із вами знову обманули! Їй потрібно буде розіграти схему: "в нас украли наші голоси, і ми знову не можемо нічого зробити". Тому, мовляв, Тимошенко потрібне президентство. Це зрозуміла гра, і, думаю, вона це робитиме в тому чи іншому варіанті. Але це не дуже сильна гра, бо до виборів все-таки ще досить багато часу. Щоб вона спрацювала, потрібен хаос у країні. Але я, чесно кажучи, ніякого особливого хаосу у вас не помічаю і не передбачаю.

Узагалі, Тимошенко переживає зараз досить ризиковий момент, причому навіть не з боку Ющенка - не думаю, що вона очікувала від нього чогось принципово іншого, Юлія Володимирівна все ж таки не мрійниця. Йдеться про ризики для неї з боку її ж виборців.

Дехто із росіян уже повідомив, що прем'єр Тимошенко може навіть дуже влаштувати деяких високопосадовців у Росії, зокрема з "Газпрому"...

Це інший бік питання. "Газпром" не має стосунку до тієї чи іншої коаліції. Але моя відповідь - так. Мені важко сьогодні уявити такого українського прем'єра, який би категорично не влаштовував "Газпром". Щодо Юлії Володимирівни, то її там досить добре знають - не те що люблять, але, з іншого боку, кого любить "Газпром"? Нікого, окрім тих, хто приносить гроші.

Вважаю, що з боку Росії немає якогось сильного тиску в питанні, хто буде новим українським прем'єром. Ну, є у нас певна фантомна симпатія до Януковича - це полегшує контакт, але не більше. Вона не є рушійним фактором російської політики, а тим паче "Газпрому". Тому, думаю, ніякого переполоху від того, що Тимошенко стала б прем'єром, у нас не було б.

Чи можна сприймати заяву "Газпрому" про мільярдні борги України за газ і загрозу газової "блокади" України як певне попередження українській владі та Президенту зокрема?

Я не вважаю, що це випадковість, але, з іншого боку, не слід сприймати цю заяву як загрозу. Це швидше природне нагадування, пов'язане з тривогою корпорації, - на випадок повернення ситуації 2004-го вони про себе нагадали. Манерам наш "Газпром" не дуже вчився, тому й зробив це трошки грубувато. Але не думаю, що це була спроба зіграти на якийсь варіант кандидатури прем'єра України.

Як ви думаєте, Тимошенко може стати президентом?

Моєю відповіддю буде, як не дивно, - так. Боюся, Тимошенко проходить схему, яку свого часу в Росії проходив покійний генерал Лебідь, що певний час був майже всенародним улюбленцем. При цьому ніхто не міг сказати, що ж він власне пропонує? Та Лебідь мало не став президентом Росії - був період, коли це було цілком реально. Зараз ми розуміємо, як би це було нелегко для країни, судячи з того, як він управляв окремим регіоном, але тоді...

Тому й президентство Тимошенко, найімовірніше, буде нещастям для України. Але я не виключав би такого варіанту: Юлія Володимирівна - майстер складання тимчасової консолідації виборців. Щоправда, коли вибори минають, виникають проблеми.

Адже Тимошенко працює на загальноєвропейському тренді в бік популізму - це особливо помітно у Східній Європі, зокрема у Польщі, Угорщині. Думаю, ми на початку епохи натиску різних видів популізму на еліти. Я не захищаю ці еліти, бо вони корумповані, від них всі втомились, але популісти навряд чи є кращими. Ми бачимо це на прикладі братів Качиньських.